Словник української мови (1927)/застановляти
| ◀ застановка | Словник української мови З застановляти |
застановлятися ▶ |
|
Застановля́ти, ля́ю, єш, сов. в. застанови́ти, влю́, виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Запаску свою до жидівки однесла, застановила. Г. Барв. 277. А третій пив і не платив та коня, зброю застановив. Чуб. V. 672. 2) Заставлять, заставить, загромоздить. *Наїдками та напитками столи застановили. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. 3) Ставить, поставить, во что-либо; напр., в печь. Обід застановила, хліб посадила. Г. Барв. 80.