Словник української мови (1927)/застромити
| ◀ застривати | Словник української мови З застромити |
застромлювати ▶ |
|
Застро́млювати, люю, єш, сов. в. застроми́ти, млю́, миш, гл. Втыкать, воткнуть, вонзить. Застромили ножа у стіл. Рудч. Ск. I. 148. Змій перекинувся голкою. Вона взяла, застромила його в стіну. Рудч. Ск. I. 22. Та виломлю калинову вітку, та застромлю за білу намітку. Мет. 234.