Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/засуміти

Матеріал з Вікіджерел

Засумі́ти, мі́ю, єш, гл. Опечалиться. Засумів Ірод. Єв. Мт. XIV. 9. Іде сумний, понурий… Дивно так засумів. К. ЦН. 250.