Словник української мови (1927)/затамувати
| ◀ затамовувати | Словник української мови З затамувати |
затамуватися ▶ |
|
Затамо́вувати, вую, єш, сов. в. затамува́ти, мую, єш, гл. 1) Задержать, остановить, унять. Затамувати кров. Житом. у. Гріх розмножався на землі і нічим було вже його затамувати. Опат. 12. 2) Остановить течение воды, запрудить. 3) Подождать, замедлить, протянуть. Затамував два дні, не заплатив. Черк. у.