Словник української мови (1927)/зателепа
| ◀ зателенькати | Словник української мови З зателепа |
зателепаний ▶ |
|
Зателе́па, пи, об. Неряха. МВ. (КС. 1902. X. 152). Осе ше зателепа, все в неї чорт знає як: сорочка от-от опаде, запаска теж, пояс аж по землі волочеться. Брацл. у. Уже й вечір минає; а як вечір проминув, — зателепа прилинув. Гринч. III. 652.