Словник української мови (1927)/затин
| ◀ затильний | Словник української мови З затин |
затинака ▶ |
|
Зати́н, ну, м. Род перегородки из камыша, ставящейся в реке, чтобы задержать рыбу, которая, ища выхода, попадает в поставленную вершу. О. 1861. XI. 116. Отце ж ми робим затин — з очерету, пускаємо ворітця, а біля них спускаємо у воду вершу проти води; через день і набіжить окунь і плітка. О. 1861. XI. 115.