Словник української мови (1927)/затичка
Зовнішній вигляд
◀ затихати | Словник української мови З затичка |
затишина ▶ |
|
За́тичка, ки, ж. 1) Пробка, то, чем закупоривают, затыкают. Чоловік скоренько заткнув пляшку, перехрестив затичку, та знов у воду. Ном. № 1254. 2) Цветок, который втыкается в волосы девушек для украшения. Вх. Зн. 20.