Словник української мови (1927)/заточити
| ◀ заторочка | Словник української мови З заточити |
заточувати ▶ |
|
Зато́чувати, чую, єш, сов. в. заточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Закатывать, закотить. Ой деж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози. Нп. Заточи воза в клуню. НВолын. у. 2) — в пи́ку. Ударить по лицу, дать в морду. *3) Обводить, проводить рукой. «Це наше новосілля, — говорила заточуючи рукою великий круг. Лепкий.