Словник української мови (1927)/затрубити
◀ затроюдити | Словник української мови З затрубити |
затруд ▶ |
|
Затруби́ти, блю́, биш, гл. 1) Затрубить. Тепер, дівчино, затруби собі в кулак. Чуб. V. 408. Та як затрубить та в роговицю. Чуб. III. 291. 2) Завыть. Не затрубить так пес, як вовк. Ном. № 7345. За козаком всі звіри затрубили. Гол. I. 105.