Словник української мови (1927)/затруювати
| ◀ затрушувати | Словник української мови З затруювати |
затрюхати ▶ |
|
Затру́ювати, юю, єш, сов. в. затруїти, рую́, їш, гл. 1) Отравлять, отравить (кого). 2) Отравлять, отравить, напитывать, напитать ядом. 3) Заражать, заразить. Я не хочу, щоб вона в нас ночувала, бо одно дереться, як шкури на собі не порве: ще й нас вошами затруїть. Чернигов. у.