Словник української мови (1927)/затріщати

by Борис Грінченко

◀ затріснути

Словник української мови Борис Грінченко З затріщати

затроювати ▶

Київ: Горно, 1927

Затріща́ти, щу́, щи́ш, гл. Затрещать. І затріщить намет небесний громом. К. Іов. 81. Нап'явсь, за гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Котл. Ен. III. 21.