Словник української мови (1927)/затужавілий

by Борис Грінченко

◀ затугнути

Словник української мови Борис Грінченко З затужавілий

затужавіння ▶

Київ: Горно, 1927

Затужа́вілий, а, е. Загустелый, затверделый, уплотнившийся. *Дощу й сліду вже немає, а земля така затужавіла, що дорога аж вилискує. Пир. у., Конон.