Словник української мови (1927)/затуляти
| ◀ затульщина | Словник української мови З затуляти |
затулятися ▶ |
|
Затуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. затули́ти, лю́, лиш, гл. 1) Закрывать, закрыть (отверстие), заслонять, заслонить. Без мене й дірочки малої нікому затулити. Ном. № 4581. Зінька затулила хусткою очі і гірко заплакала. Стор. МПр. 54. 2) Удовлетворять, удовлетворить претензию. Це таке діло, що ще парою волів і не затулите, як пожаліється. Павлогр. у.