Словник української мови (1927)/затупотіти

by Борис Грінченко

◀ затуплюватися

Словник української мови Борис Грінченко З затупотіти

затурбований ▶

Київ: Горно, 1927

Затупоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Затопать. 2) Застучать копытами. Коли так одного вечора затупотіло в дворі; вибігла стара, а Данило коня прив'язує. МВ.