Словник української мови (1927)/затівати
| ◀ затіва | Словник української мови З затівати |
затіватися ▶ |
|
Затіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. заті́яти, ті́ю, єш, гл. Затевать, затеять. Як затіє дурень молитись, то і лоб собі росквасить. Ном. № 6576. Затіяв жениться, сам не знаєш нащо. Чуб. V. 491.