Словник української мови (1927)/захиріти
| ◀ захирілий | Словник української мови З захиріти |
захист ▶ |
|
Захи́ріти, рію, єш, гл. Захиреть. Захирів так, що й голови не підведу. Гул.-Арт. (О. 1861. III. 99). Оце й захиріє дитина. Левиц. I. 139.
| ◀ захирілий | Словник української мови Борис Грінченко З захиріти |
захист ▶ |
|
Словник української мови — З
захиріти
Борис Грінченко
1927
Захи́ріти, рію, єш, гл. Захиреть. Захирів так, що й голови не підведу. Гул.-Арт. (О. 1861. III. 99). Оце й захиріє дитина. Левиц. I. 139.