Словник української мови (1927)/заховати
| ◀ заховання | Словник української мови З заховати |
заховатися ▶ |
|
Захо́вувати, вую, єш, сов. в. захова́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Прятать, спрятать, запрятать. Украдеш одежу і заховаєш. Рудч. 2) Сохранять, сохранить, уберечь. Від уроків і бог не заховає. Ном. 8395. Заховай нас од сього лиха! Стор. МПр. 89. *Захо́вувати спо́кій. Сохранять спокойствие. Сл. Нік. 3) Хоронить, похоронить. Заховає хоть і піп, аби грошей сорок кіп. Чуб. V. 461. Сама хоче мене мати в землю заховати. Шевч. 17. *Як заховають мерця, то йдуть усі ті люде на обід. Крим.