Словник української мови (1927)/заходити

Словник української мови
Борис Грінченко
З
заходити

Київ: Горно, 1927

Захо́дити, джу, диш, сов. в. зайти́, ду́, де́ш, гл. 1) Заходить, зайти куда. От вона заходить в ту хату. Рудч. Та йшов козак до дівчини, зайшов до вдовиці. Мет. 53. 2) За що́. Заходить, зайти за что-либо. Уже зайшла за ліс, — не видко вже. *Світив місяць, світив ясний, та й зайшов за хмару. Нп. 3) О солнце: заходить, зайти, закатываться, закатиться. Не заходь, сонце, не заходь. Чуб. III. 232. 4) Заходить, зайти, уходить, уйти. Брехнею не далеко зайдеш. Ном. Спасибі богу, що зайшла десь, а то б уже давно досі скребла моркву. О. 1862. II. 24. 5) Доходить, дойти, достигать, достигнуть. Напилася на меду та додому не зайду. Гринч. III. 326. Не заходить матінчин та до мене голосок. Чуб. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Метл. 67. Заходять негарнії звісти. К. С. 1882. V. 362. 6) Застигать, застигнуть, заставать, застать. Заночуйте, добрі люде, бо мя нічка зайшла. Гол. Я грапа Розумовського не зайшла затим, що спрежду в другій слободі жила. Харьк. г. Заходять нас вісти: хотять нам дати їсти. О. 1862. IV. 14. 7) В карточной игре: ходить, пойти. Харьк. у. 8) Начинаться, начаться. Употр. только в выраж.: Свя́то, пра́зник захо́дить, зайшо́в. Свя́то захо́дить. Накануне самого праздничного дня сейчас после заката солнца, — только относительно этого вечера и употребляется настоящее выражение. 9) — з ким. Водить с кем компанию, знаться с кем; начинать, начать что-либо делать с кем. Се злидні, бідота! Що тобі з такими заходити. МВ. (О. 1862. III. 45). Не хочу… з мужиками заходити. Св. Л. 158. Я з поганою не зайду. Св. Л. 235. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Ном. 6170. *10) Общаться, иметь общение с кем. А ви ще собі з любасками заходите? Черемш. 11) Доставать, хватать, хватить, быть в достаточном количестве. Малярі, малярі, красную змалюйте: за мої гроші фарбу не шкодуйте! Кед той вам не зайде, я єще докуплю. Гол. III. 438. 12) Беременеть, забеременеть. Ізваріть ту щуку, із'їжте, то ви зайдете. Вона так і зробила: зайшла і цілий год ходила. Кончився год — родила ужа. Рудч. Ск. I. 81. То же значение: зайти́ дитя́м, — на дити́ну. Зачать ребенка. Параска зайшла на дитину. Волч. у. 13) — сльоза́ми, кро́в'ю. Наполняться, наполниться слезами (о глазах), затекать, затечь кровью. Сльозами очі заходять. Желех. 14) — між ким. Случаться, случиться, произойти между кем. Зайшло щось межи нами. Желех. 15) — у го́лову. С ума сходить, сойти, одуреть. Миш у голову зайшла, заким зерно знайшла. Ном. 1518. 16) Захо́дити в ре́чі, — розмо́ву. Вступать в разговор. Не дуже в речі захожу: роспитаюсь дороги… та й далі. МВ. I. 14. З Варкою що-дня Павло бачився на-швидку. В розмову вона не заходила. МВ. (О. 1862. I. 83). З Марусею вона про се не заходила в розмову. МВ. II. 158. 17) — у сва́рку. Ссориться, затевать ссору. Нехай же мене господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила. МВ. I. 12. 18) — у хма́ру. Начинать, начать говорить что-то непонятное. Отже я бачу, що ви… в хмару заходите. О. 1862. II. 30.

Заходи́ти, джу́, диш, гл. 1) Начать ходить, приняться ходить, заходить. Встав і заходив по хаті. Хо́дором заходи́ти. Задрожать, задвигаться. В його земля аж ходором заходить і задріжать її стовпи-підпори. К. Іов. 2) Обносить. Нові чоботи треба заходити по сухому.