Словник української мови (1927)/заїдати
| ◀ заїдання | Словник української мови З заїдати |
заїдатися ▶ |
|
Заїда́ти, да́ю, єш, сов. в. заїсти, їм, їси́, гл. 1) Заедать, заесть. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449. 2) Заедать, заесть, загрызть (кого). 3) Губить, погубить, не дать жить. Чи я в тебе, моя мати, увесь хліб поїла, що ти мене, моя мати, та навік заїла. Мет. Старий став я: літа мої вороги заїли. К. Псал. Світ мені зав'язав, заїв мій вік рожевий. Г. Барв. 4) Захватывать, захватить (чужое добро). Одні в одних достатки заїдають. К. ЦН. III. Он мого полтинника заїла… А мого карбованця… Мир. Пов. I. 131. *Ри́ба заїда́є. Рыба начинает клевать. Коли поплавець дріжить, це значиться, що риба заїдає (червяка); а як заїсть, то поплавець упірне в воду. Крим.