Словник української мови (1927)/заґеровувати
| ◀ заґерґотіти | Словник української мови З заґеровувати |
заґратовувати ▶ |
|
Заґеро́вувати, вую, єш, сов. в. заґерува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Загинать, загнуть. Почали заґеровувати ногу за голову; аж кістки їй тріщать, а вона її суверделить угору. Грин. II. 167. 2) Запрашивать, запросить дорого. Заґерував ти з його багато. Лохв. у.