Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/збабіти

Матеріал з Вікіджерел

Збабі́ти, бі́ю, єш, гл. Обабиться. Коли дівці сходить на вінці, то збабіє. Ном. № 8998. *Спаніли і збабіли. Лепкий.