Словник української мови (1927)/збаламутити
| ◀ збалакатися | Словник української мови З збаламутити |
збан ▶ |
|
Збаламу́тити, му́чу, тиш, гл. 1) Возмутить. 2) Смутить. Тоді жінку збаламутять, що й не подивиться. Чуб. V. 1066.
| ◀ збалакатися | Словник української мови Борис Грінченко З збаламутити |
збан ▶ |
|
Словник української мови — З
збаламутити
Борис Грінченко
1927
Збаламу́тити, му́чу, тиш, гл. 1) Возмутить. 2) Смутить. Тоді жінку збаламутять, що й не подивиться. Чуб. V. 1066.