Словник української мови (1927)/збитошник
| ◀ збитошний | Словник української мови З збитошник |
збицкатися ▶ |
|
Збито́шник, ка, м. Проказник, пакостник. Нема гірших збитошників, як молоді хлопці, за ними дівчатам хоч не виходь на улицю — зараз збитка якого небудь зроблять. Берд. у.