Словник української мови (1927)/зблідлий
| ◀ зблизька | Словник української мови З зблідлий |
збліднути ▶ |
|
Зблі́длий, а, е. Побледневший. Сонце викотилось з-за Дніпра й освітило їх зблідлі лиця й трохи червоні очі. Левиц. Пов. 38. Тонкі та зблідлі уста. Мир. Пов. II. 61.