Словник української мови (1927)/збіг

by Борис Грінченко

◀ збицкатися

Словник української мови Борис Грінченко З збіг

збігати ▶

Київ: Горно, 1927

Збіг, м. 1) —га. Беглец, дезертир. 2) —гу. Бегство. Збіг Богоро́диці. Название дня 26 декабря. МУЕ. III. 37. *3) Стечение, совпадение, соединение. В матеріялі, котрий вони обробляють, збігу нема зовсім і подібности дуже мало. «Наше Мин.».