Словник української мови (1927)/збійник
| ◀ збій | Словник української мови З збійник |
збілілий ▶ |
|
Збі́йник, ка, м. Разбойник. Вх. Уг. 240. Ум. Збі́йничок, збійниче́нько. Гол. I. 172.
| ◀ збій | Словник української мови Борис Грінченко З збійник |
збілілий ▶ |
|
Словник української мови — З
збійник
Борис Грінченко
1927
Збі́йник, ка, м. Разбойник. Вх. Уг. 240. Ум. Збі́йничок, збійниче́нько. Гол. I. 172.