Словник української мови (1927)/зважити

by Борис Грінченко

◀ зважений

Словник української мови Борис Грінченко З зважити

зважитися ▶

Київ: Горно, 1927

Зва́жити, жу, жиш, гл. 1) Свесить. О, хто б узяв та зважив моє горе. К. Іов. 13. 2) Взвесить, размыслить, понять. Зважила громада, як би то воно було добре. К. (О. 1862. III. 22). 3) См. Зважа́ти.