Словник української мови (1927)/звакувати

by Борис Грінченко

◀ зважливий

Словник української мови Борис Грінченко З звакувати

звал ▶

Київ: Горно, 1927

Звакува́ти, ку́ю, єш, гл. Потерять время, пробыть праздным. Ось я піду в жнива пшениці й жита жать, то, часу марне щоб, мовляв, не звакувать, скошу і свій горох. Г.-Арт. (О. 1861. III. 96).