Словник української мови (1927)/зведенник
| ◀ зведениця | Словник української мови З зведенник |
зведення ▶ |
|
Зведе́нник, ка, м. Сводчик, посредник при сделке; сводник. Давай, батьку, гроші, — каже прихожий зведенник: упустимо сього коня, — другого не знайдеш такого. Кух. (О. 1861. X. 22).