Словник української мови (1927)/зверх
| ◀ звертітися | Словник української мови З зверх |
зверхдуба ▶ |
|
Зверх, нар. Поверх, сверх. Не попав же я в двері, та в стовп головою, господиня те все чула — та зверх коцюбою. Чуб. V. 1126. Один зверх одного. Рудч. Ск. I. 4.