Словник української мови (1927)/зверхність
| ◀ зверхник | Словник української мови З зверхність |
зверху ▶ |
|
Зве́рхність, ности, ж. 1) Верховность. Гаряча моя прихильність до них давала мені право їм дорекати і присвоювати собі ніби якусь над ними зверхність. К. ХП. 11. 2) Власть. Не дають твоїй гетьманській зверхності розширятись по Вкраїні. Кул. Ч. Рада, 106. 3) Начальство.