Словник української мови (1927)/звеселіти
| ◀ звеселити | Словник української мови З звеселіти |
звеселяти ▶ |
|
Звеселі́ти, лі́ю, єш, гл. Повеселеть. Шевч. 410. А як коли то було звеселіємо не знать чого. МВ. (О. 1862. III. 35).
| ◀ звеселити | Словник української мови Борис Грінченко З звеселіти |
звеселяти ▶ |
|
Словник української мови — З
звеселіти
Борис Грінченко
1927
Звеселі́ти, лі́ю, єш, гл. Повеселеть. Шевч. 410. А як коли то було звеселіємо не знать чого. МВ. (О. 1862. III. 35).