Словник української мови (1927)/звитяжити
Зовнішній вигляд
◀ звитяжець | Словник української мови З звитяжити |
звитяжний ▶ |
|
Звитя́жити, жу, жиш, гл. Победить. Великий князь Роман Ростиславович, звитяживши литвинів 1173 року, впрягав бранців до плуга. Ном. № 663.