Словник української мови (1927)/звичитися
| ◀ звичити | Словник української мови З звичитися |
звичка ▶ |
|
Зви́читися, чуся, чишся, гл. Приучиться, привыкнуть. Щипне або штовхне стиха… та й сама почервоніє, як жар, — засоромиться. Поки ж тільки не звичилася; а як оговталась, обжилася, то пізнали ми тоді, де воно в світі лихо живе. МВ. (О. 1862. III. 41).