Словник української мови (1927)/зворушити
| ◀ зворушення | Словник української мови З зворушити |
зворушитися ▶ |
|
Зворуши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Зворухну́ти. Хотіли удвох скотить на віз того кабана, — та й не зворушать з місця. Рудч. Ск. I. 157. 2) — зе́млю. Поднять, вспахать. Зворуши землю уміючи та посій доладу. Хата. XV. 3) Всколебать, всколыхнуть. Як махнемо хусткою…, то ми зворушили на тому місці воздух. Дещо, 75. 4) — люди́ну, се́рце. Встревожить, взволновать, растрогать. Одного прегарного літнього дня громаду села Кукуріківщини зворушив випадок надзвичайний. Г. Барв. 350. Як вона зворушила моє серце! Як давно не зазнавав я почування такого високого. Г. Барв. 496.