Словник української мови (1927)/звідки
| ◀ звідини | Словник української мови З звідки |
звідкіль ▶ |
|
Зві́дки, зві́дкі́ль, звідкіля́, нар. 1) Откуда. Звідки тебе, серце, виглядати? Лавр. 39. Хилилися густі лози, звідкіль вітер віє. Чуб. V. 240. Хто він такий і звідкіля він? Рудч. Ск. II. 20. *2) Из чего. В выраж.: Плати́в би та нема́ зві́дки. Платил бы, да нечем. Не ма́ю зві́дки дочку́ віддава́ти. Не из чего, нет средств выдавать дочь замуж (формула отказа при сватаньи). Хот. Нік.