Словник української мови (1927)/звідніти

by Борис Грінченко

◀ звідниця

Словник української мови Борис Грінченко З звідніти

звідня ▶

Київ: Горно, 1927

Звідні́ти, ні́ю, єш, гл. Сделаться водянистым таким образом, что вода отделится от всего прочего (в кушаньях и пр.). Кутя звідніла через те, що в хаті держали, у теплі. Новомоск. у. Не бери ямою капусти, бо звідніє. Черк. у.