Словник української мови (1927)/звідувати

by Борис Грінченко

◀ звідтіль

Словник української мови Борис Грінченко З звідувати

звідуватися ▶

Київ: Горно, 1927

Зві́дувати, дую, єш, сов. в. зві́дати, даю, єш, гл. 1) Узнавать, узнать. Будемо питати а звідувати. Гол. II. 49. Піду звідаю, чи піп дома. Каменец. у. Як звідаєш, то зміряєш. Ном. № 6831. *2) Определять, определить. Я довго не міг звідати, хто то навпроти нас їде. Звен. у., с, Пальчик. Ефр.