Словник української мови (1927)/звідци
| ◀ звідусюди | Словник української мови З звідци |
звідціль ▶ |
|
Зві́дци, звідці́ль, звідціля́, нар. = Зві́дси. Ой звідци гора, а звідти друга. Чуб. V. 230. Як я маю, козак Нечай, звідціль утікати, славу свою козацькую під ноги топтати. Макс.