Словник української мови (1927)/звіл
| ◀ звікувати | Словник української мови З звіл |
звільжити ▶ |
|
Зві́л, зво́лу, м. 1) = Зво́лення. 2) До зво́лу, по зво́лу. Сколько угодно. Взялися їсти й запивати, варенухи-веселухи довелось до зволу, три глеки її стояло рядом поверх полу. Мкр. Н. 38. Гуляв по зволу, веселився. Мкр. Г. 33.