Словник української мови (1927)/звірятися
| ◀ звіряти | Словник української мови З звірятися |
звірячий ▶ |
|
Звіря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. зві́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Удостоверяться, удостовериться. Як побачив, тоді тілько звірився, що то брехня. Брацл. у. 2) Доверяться, довериться, положиться. Мали пани на Вкраїні добрі оборонці, звірилися сотникові уманському Гонті. Макс. 126. 3) Терять, потерять доверие. Сим. IV.