Словник української мови (1927)/звісен

by Борис Грінченко

◀ звірячий

Словник української мови Борис Грінченко З звісен

звісиголова ▶

Київ: Горно, 1927

Зві́сен, сна, не и зві́сний, а, е. 1) Известный. Звісна тобі печаль моя. Грин. III. 149. Грицько звісний п'яниця. 2) Ти зві́сен. Ты знаешь, тебе известно. Ти звісен, — між курми суддею я була. О. 1861. VII. 119.