Словник української мови (1927)/зганити

by Борис Грінченко

◀ зганеблений

Словник української мови Борис Грінченко З зганити

зганьбити ▶

Київ: Горно, 1927

Зга́нити, ню, ниш, гл. Охулить, осудить. А її зганили й обідили і з покоїв вигнали. МВ. I. 52. Так було невістка зганить мене, що я в неї стану чорнійша від землі. Г. Барв. 224.