Словник української мови (1927)/зганяти
Зовнішній вигляд
◀ зганьблений | Словник української мови З зганяти |
згарбати ▶ |
|
Зганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. зігна́ти, зжену́, не́ш, гл. 1) Сгонять, согнать с чего, прогонять, прогнать откуда. Послухай ти, чуро: чи то гуси кричать, чи лебеді ячать?.. Коли гуси кричать, або лебеді ячать, то зжени. Макс. (1849), 26. Свою матір рідненьку, удову стареньку, зневажали та з домівки зганяли. Мет. 346. 2) Сгонять, согнать в одно место. Бігає за скотом, зганя докупи всіх. Рудч. Ск. II. 188. 3) — з сві́ту. Губить, погубить, лишить жизни, убить. Чи ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? Чуб. V. 233. 4) — ти́рсу. У гребенщиков: соскабливать, соскоблить ножем и сгладить шероховатую поверхность гребня. Вас. 163.