Словник української мови (1927)/згода
| ◀ зговорний | Словник української мови З згода |
згоджатися ▶ |
|
Зго́да, ди, ж. 1) Согласие; мир. Пригоди учать згоди. Ном. № 1751. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ном. № 3279. 2) Соглашение, примирение. Пани, теє зрозумівши, згоду учинили, підкинувшись під Умань, Гонту ізловили. Макс. (1834). 126. *За зго́дою. С согласия (кого), по соглашению (с кем). За обопі́льною зго́дою. По взаимному согласию. Да́ти зго́ду. Из'явить согласие.