Словник української мови (1927)/згодити
| ◀ згоджуватися | Словник української мови З згодити |
згодитися ▶ |
|
Зго́ди́ти, джу, диш, гл. 1) — кого́. Условиться с кем, пригласить или нанять кого, *подрядить. «Затеется в селе свадьба; прежде всего заботятся о том, чтобы зго́дити попа». О. 1862. IX. 52. Згодили якогось москаля з міста за куховара. МВ. (О. 1862. III. 64). *А я вже звощика згодила. Крим. 2) Погодить, обождать. Ой, синочку, згоди годиночку, та таки я зберу свою родиночку. Чуб. V. 873. Згодивши днів зо три, прийдемо на роботу. Змиев. у.