Словник української мови (1927)/зголодніти

by Борис Грінченко

◀ зголоджений

Словник української мови Борис Грінченко З зголодніти

зголодрабіти ▶

Київ: Горно, 1927

Зголодні́ти, ні́ю, єш, гл. Проголодаться. МУЕ. III. 47. Вже й коні потомили і зголодніли сами. Рудч. Ск. II. 62. Чого той мировий не їде? — люде зголодніли вже. Каменец. у. Лис зголоднів так, шо вже їсти хоче. Гринч. II. 5.