Словник української мови (1927)/згомоніти
| ◀ згомозитися | Словник української мови З згомоніти |
згон ▶ |
|
Згомоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Проговорить. Маруся їй осьміхнулась: «ні за віщо дякувати», згомоніла: «я правду свою тобі кажу». МВ. II. 125.
| ◀ згомозитися | Словник української мови Борис Грінченко З згомоніти |
згон ▶ |
|
Словник української мови — З
згомоніти
Борис Грінченко
1927
Згомоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Проговорить. Маруся їй осьміхнулась: «ні за віщо дякувати», згомоніла: «я правду свою тобі кажу». МВ. II. 125.