Словник української мови (1927)/згородити

by Борис Грінченко

◀ згорнути

Словник української мови Борис Грінченко З згородити

згортання ▶

Київ: Горно, 1927

Згороди́ти, джу́, диш, гл. 1) Загородить. Не одна баба город згородила. Ном. № 2586. 2) Соорудить, воздвигнуть. Бо хотять же нас поглотити, піч огненну згородити. Чуб. I. 169.