Словник української мови (1927)/згоріти
| ◀ згорівка | Словник української мови З згоріти |
згорнути ▶ |
|
Згорі́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Сгореть. Вкинь його в піч, — нехай згорить! Рудч. Ск. I. 37. Згоріла хижка, згоріла книжка — нічим ворожити. Ном. № 1811. 2) Покраснеть. Щось у віконце стук-стук!… так я й згоріла! МВ. (О. 1862. III. 56). Уразив її заразом двічи в серце. Вона так і згоріла, та й каже… Г. Барв. 106.